29 січня кафедра управління персоналом та економіки праці провела круглий стіл «Реформування трудового законодавства в Україні: нові виклики і можливості», за участі вчених-трудовиків, які представляють наукові школи з економіки праці та соціально-трудових відносин.

Трудове законодавство, що нині представлено численними законодавчими актами, прийнятими багато років (а то й десятиліть) потому, загалом є застарілим і таким, що не віддзеркалює динамічні зміни, які відбулися та продовжують відбуватися у сфері праці та зайнятості протягом останнього часу. Це законодавство не спроможне забезпечити баланс інтересів та оптимізувати взаємовідносини між сторонами і суб’єктами соціально-трудових відносин, також створити передумови для стійкого розвитку соціально-трудової сфери. Чи не основними ознаками цього законодавства є заскорузлість, негнучкість, орієнтація на інститути-норми та інститути-організації, які формувалися під економічні і соціально-трудові умови другої половини минулого століття і які часто-густо є анахронізмом.

Наукова спільнота вчених-трудовиків змушена констатувати, що в проекті Закону України «Про працю»(реєстр. №2708 від 28.12.2019) є як мінімум десять випадків порушення вимог міжнародних трудових норм. Водночас, немає регулювання відносин з питань (сфер, процесів), що є основою гідної праці, в чому зацікавлені усі сторони і суб’єкти соціально-трудових відносин. Бракує положень про нормування, дисциплінупраці, працю неповнолітніх осіб,умови та безпеку праці, розвиток персоналу. Не регламентуються трудові відносини в умовах цифровізації економіки. Відсутні положення з конкретизації та реалізації прав, обов’язків, відповідальності сторін соціально-трудових відносин за умов цифровізації, що обумовлює негативні наслідки саме у трудовій сфері через неупередженість виникнення ризиків втрати роботи, доходу, здоров’я, а також невизначеності у трудовому законодавстві позицій із захисту прав і гарантій сторін соціально трудових відносин. Цифровізація економіки передбачає посилення ролі держави та громадянського суспільства у цих процесах. У законопроекті знижується роль держави в регулюванні трудових процесів та ігнорується роль громадянського суспільства як суб’єкта управління.

Намагання вилучити ці та цілу низку інших норм, що є основою сфери безпосереднього докладання праці, буде сприйняте у суспільстві як неусвідомлення на державному рівні сучасної філософії набуття конкурентних переваг та забезпечення стійкого розвитку на засадах людиноцентризму, розвитку людського капіталу та створення умов для гідної праці.

Також категорично не можуть бути підтримані:

відмова від кодифікації законодавства у сфері праці та перехід до регулювання трудових відносин на основі окремого Закону, оскільки правова система України належить до романо-германського (або континентального) типу, за якого право має кодифікований характер, на відміну від англо-саксонських країн, де переважають норми загального права, права справедливості й прецедентного права;

беззастережна лібералізація трудових відносин, нівелювання ролі держави і надання пріоритету роботодавцю та індивідуальним трудовим договорам в регулюванні трудових відносин,ігнорування роботодавцем правил внутрішнього трудового розпорядку;

трактування трудових відносин між сторонами, що практично  виводить із сфери регулювання та відповідальності окремих суб’єктів цих відносин (представників працівників та роботодавців);

звуження, порівняно з чинним законодавством, змісту та обсягів наявних прав працівників і мінімальних гарантій у сфері зайнятості, оплати та умов праці, що є свідченням порушення ст. 22, 50, 64 Конституції України та основоположних Конвенцій МОП про фундаментальні трудові права, які ратифіковані Україною (таких, як: Конвенція № 29 про примусову чи обов’язкову працю (1930 р.), Конвенція № 87 про свободу асоціації та захист права на організацію (1948 р.), Конвенція № 98 про застосування права на організацію та ведення колективних переговорів (1949 р.), Конвенція № 105 про скасування примусової праці (1957 р.) й ін.).

За результатами круглого столу було вирішено направити Резолюцію «Реформування трудового законодавства: нові виклики і можливості»:

Голові Комітету з питань соціальної політики та захисту прав ветеранів Верховної Ради України, Народному депутату України Третьяковій Г.В.;

Народним депутатам України – членам Комітету з питань соціальної політики та захисту прав ветеранів Верховної Ради України;

Голові Комітету з питань цифрових трансформацій Верховної Ради України, Народному депутату України Крячку М.В.;

Прем’єр-міністру України Гончаруку О.В.;

Міністру розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства Милованову Т.С.;

Міністру цифрових трасформацій Федорову М.А.